Питання охорони праці при укладанні трудового договору

Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, згідно з якою працівник зобов’язується виконувати роботу з дотриманням Правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та згодою сторін.
Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам з охорони праці, що є чинними в Україні.
Умови праці при укладанні трудового договору можуть бути викладені в самому трудовому договорі, в колективному договорі або в правилах внутрішнього групового розпорядку підприємства, а також у договорі, укладеному в усній формі.
Сватівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області інформує, що відповідно до законодавства з охорони праці роботодавець до початку роботи за укладеним трудовим договором зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права й обов'язки та проінформувати під особистий підпис про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства; ознайомити працівника з правилами внутрішнього Трупового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце та забезпечити необхідними для цього засобами; проінструктувати працівника з безпеки праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки.
Забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому, відповідно до медичного висновку, протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству з охорони праці.
Якщо в процесі роботи з’ясувалося, що виробнича ситуація, яка створилася, становить небезпеку для життя чи здоров’я працівника або інших людей чи навколишнього середовища, він має право відмовитися від дорученої роботи. Про наявність такої ситуації працівник має проінформувати безпосереднього керівника або роботодавця. У цьому випадку простій, якщо він виник не з вини працівника, оплачується роботодавцем у розмірі середнього заробітку робітника. Підтвердження цього факту проводиться спеціалістами з охорони праці за участю представника профспілки (уповноваженого трудового колективу). У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це органи Держпраці, які можуть надати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує вимоги законодавства про охорону праці, умови колективного договору з цих питань.
Працівника, який за станом здоров'я потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен, відповідно до медичного висновку, перевести, за його згодою, на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і, у разі потреби, встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття навиків в іншій професії відповідно до законодавства.

Є.НІКОЛЬЧУК, страховий експерт з охорони праці сектору страхових експертів з охорони праці Сватівського відділення управління виконавчої дирекції ФССУ у Луганській області

АВАНС І ЗАВДАТОК

«Ми з дружиною хотіли купити машину, дали продавцю аванс, щоб не шукав іншого покупця, але в розписці вказали, що це завдаток. Чим відрізнити аванс від завдатку і які наслідки цих правочинів? В’ячеслав Бойко».
У покупців речей або майна, що мають досить високу вартість (транспортний засіб, квартира, будинок, земельна ділянка тощо), зазвичай вимагають внесення передоплати. Надаючи продавцю частину коштів у формі завдатку або авансу, покупець часто не усвідомлює їх суть, що призводить до непорозумінь між сторонами договору.
Тож у чому різниця між авансом та завдатком?
Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж), яка передається покупцем продавцю та яка включається до загальної ціни товару. Тобто, покупець сплачує ціну товару декількома частинами: перша частина (аванс) сплачується до отримання ним товару, інша - після. У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв'язку невиконання однією зі сторін договору своїх обов'язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернена покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу. Отже, при розірванні договору з будь-яких причин аванс має бути повернути покупцю у повному розмірі.
Завдаток - це грошова сума, яку сплачує покупець продавцю в рахунок належних платежів, що мають бути сплачені ним за договором, з метою підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання. Як завдаток може також передаватися рухоме майно. Тобто сума коштів, сплачена як завдаток (так само, як і аванс), включається до загальної ціни товару.
Відмінність завдатку та авансу полягає у наслідках, які настають у разі порушення умов договору однією зі сторін (покупцем або продавцем). Так, у разі порушення умов договору покупцем завдаток залишається у продавця. Наприклад, якщо покупець відмовився сплатити товар у повному обсязі, продавець має право вимагати повернення товару, проте сума коштів, сплачена як завдаток, покупцю не повертається.
Але якщо порушення зобов'язання сталося з вини продавця, то він зобов’язаний повернути покупцю завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку. Якщо як завдаток було передано майно, продавець додатково сплачує суму у розмірі вартості такого майна. Тобто у такому разі завдаток повертається у подвійному розмірі.
Також винна у порушенні зобов'язання сторона має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку. Якщо договором не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, якщо сторони хочуть, щоб передплата за договором здійснювалася у формі завдатку, необхідно дотримуватись наступних вимог законодавства: сторони мають прямо зазначити у договорі, що кошти, які сплачуються покупцем у рахунок майбутніх платежів, є завдатком: договір, який містить положення про завдаток, має обов'язково укладатись у письмовій формі, причому такі положення можуть бути включені до основного договору (договору купівлі-продажу), або сторони можуть укласти будь-який письмовий договір (договір про завдаток): між сторонами має бути укладений договір, яким передбачається зобов'язання сторін (сплата коштів покупцем та переданім майна продавцем). Тобто договір про наміри, або попередній договір (договір, відповідно до якого сторони зобов’язуються укласти основний договір у майбутньому), не може містити положень про завдаток.
Розписка про отримання грошей не є повноцінним договором, тобто отримана згідно із нею сума вважається авансом і має бути повернена тому, кому виплачувалась.

М.ПУЛЬНИЙ, приватний нотаріус