субота, 6 жовтня 2018 р.

Справа життя, якою неможливо не захоплюватися

У перший понеділок жовтня архітектори всього світу відзначають своє професійне свято. Це свято засноване Міжнародним союзом архітекторів, який виник в 1946 році після Другої світової війни, коли потрібно було піднімати з руїн міста, відновлювати підприємства, відтворювати пам'ятники архітектури. Це професія завжди була необхідна людям, яка є окрасою життя. Варто тільки згадати неоціненний вклад архітекторів з найдавніших часів і до наших днів, як розумієш, що архітектура - справжнє мистецтво, де необхідно натхнення.
Напередодні цього чудового свята голова Білокуракинської ОТГ Сергій Сірик привітав видатного архітектора смт Білокуракине Анатолія Миколайовича Мухіна, вручивши йому грамоту та цінний подарунок.
«На сучасному етапі розвитку суспільства архітектура становить одну з найважливіших частин нашого життя, її художні образи - значна складова духовності. Архітектура має велику мистецьку силу, її вплив ми відчуваємо на собі скрізь і завжди. Вашу творчу думку, ваш талант відчуває кожна людина у повсякденному житті: у затишку й комфортності осель, у житлових комплексах. У краєвидах Білокуракинщини ви продемонстрували вдале поєднання національної архітектури та світових стандартів будівництва. З нагоди сьогоднішнього чудового свята бажаю усім, хто причетний до архітектурної діяльності, міцного здоров’я, благополуччя, наснаги та творчих успіхів задля розбудови нашої Батьківщини, задля того, аби квітнула наша Білокуракинщина - серце України», - зазначив у своєму привітанні Сергій Іванович. Також він наголосив, що Анатолій Мухін здійснив неоціненний вклад у розвиток Білокуракинської ОТГ.
Хотілося б розповісти про життєвий шлях головного архітектора нашого краю. Народився він 1 січня 1952 року в м. Атбасар Целіноградської області (Казахстан). Закінчив Целіноградський сільськогосподарський інститут, факультет архітектури.
Розпочав свою трудову діяльність в нашому районі Анатолій Миколайович у 1978 році з посади архітектора у виконкомі Білокуракинської районної ради народних депутатів. А з 1996 року зайнявши посаду головного архітектора району в Білокуракинській райдержадміністрації, працював аж до пенсії - 2015 року. За час своєї активної трудової діяльності Антатолій Мухін втілив в реальність не одну свою сміливу ідею. Першим об’єктом, над яким він працював, був спорткомплекс «Здоров'я». У кожну свою роботу він вкладав часточку серця і душі. Завдяки йому ми маємо сквер на території Білокуракине-2, він облаштовував вулицю Центральна, створив меморіали «Загиблим воїнам» в смт Лозно-Олександрівка та селах Паньківка, Просторе, в’їздні знаки в селах Нещеретове, Луб’янка, Заїківка, спроектував вхід до Білокуракинської ЗОШ №2, парк з пам’ятником Тараса Шевченка, слід зазначити, що саме Анатолій запропонував його там розмістити. За його проектом була побудована церква в смт Лозно-Олександрівка, контролював процес побудови всім відомого готелю «Палуба» та кварталу Миру. Зараз головний архітектор району зі стажем 37 років на одній посаді знаходиться на заслуженому відпочинку, він має чудову жінку Світлану В’ячеславівну, яка подарувала йому двох прекрасних діточок. Всі об’єкти, які були створені за участі Анатолія Миколайовича згадати просто неможливо, але ми знаємо, що завдяки таким людям ми маємо нетлінні твори архітекторів, які дарують людям естетичне і практичне задоволення, привносячи в життя кожної людини радість.
«Мені здається, що усе життя я займаюсь справою, якою неможливо не захоплюватися», - говорить Анатолій Мухін, і завдяки своїй сумлінній праці, перспективному і творчому 6аченню розвитку нашого регіону щодо формування повноцінного життєвого середовища з одночасним забезпеченням охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини він заслужив належну повагу краян. Саме він розробляв документацію, визначав територію, розміщував будівництво житлово-цивільних, виробничих та інших об’єктів, формуючи ландшафтні комплекси, зони відпочинку та оздоровлення населення, зберігаючи при цьому пам’ятки архітектури та історії в такий спосіб, аби наше селище в цілому мало своє неповторне обличчя. Навіть зараз, знаходячись на пенсії, все одно Анатолій Миколайович бере активну участь в розробці деяких проектів, допомагає порадами, адже всім серцем вболіває за свою територію.

Розруха в голові або амнезія (оповідання)

На кладовищі тихо. Після тривалого шаленства гультяй вітрисько врешті вгомонився. Небо проясніло, в природі розлилась така благодать...
О цій ранковій порі цвинтарну тишу порушує хіба що легеньке подзенькування фольгових пелюсток штучних квітів на могильних надгробках.
Баба Валя нарешті вибралася на кладовище. Насилу дошкандибала. Захекалася, в грудях посвистує, як не вимкнутий чайник. Ноги на старості літ геть обважніли, не хочуть ходити. Набухлі вени, наче морені пирію, обплели і здавили обидві кінцівки. Час постарався, авжеж. Казав старий Гнат: «Вгомонися, жінко, дай дитині спокій, не можна так докучати померлим». І слухати не хотіла. Ось уже десятий рік як відійшла Ніна в кращий із світів, а не минає тижня, аби мати не навідалася на її могилу. Прийде, поцілує холодний мармур надгробної плити, погладить на її зображенні доньчину голівку, помолиться, запалить свічечку, поскубе травичку, що пробилась крізь цемент відмостки, а відтак присяде на лавочку і поведе з донею розмову. Про дідусеву й бабусину радість - онучечку Полінку, яка восени вже пішла в п'ятий клас, про справи домашні, як їм усім у домі бракує її. Ніниного милого голосочка, підтримки, доброго, щирого слова розради...Баба Валя вже не плаче, не ридає, як колись. Сльози давно висохли, тільки випечені їх солоними потоками очі погасли. В них застигло стільки німого материнського болю!..
Одненькою росла Ніна в мати-тата. Мріяла стати агрономом, відроджувати високі врожаї нашої Луганщини. Тож після закінчення школи пішла навчатися до аграрного університету. То була та благословенна пора, коли в єстві людини пробуджується трепетно-щемливий лоскіт юності, зароджуються симпатії, перше кохання. Ніна зустріла його і світ одразу заяснів для неї зорями. Коля навчався в медичному інституті, тож коло їхніх інтересів і зацікавлень щораз більше зближувало молодих людей. Романтичні побачення, захоплюючі розмови... Настав час, коли Ніна вирішила познайомити хлопця зі своїми батьками. Осіннього суботнього надвечір’я разом приїхали у село. Рідні були не в захваті від зовнішнього вигляду гостя. Непоказний, хирлявий, довгов'язий. На тлі красуні-доньки він геть програвав. Зиркали на нього нишком, приглядалися. Та врешті дійшли думки, що з краси води не пити. Хлопець не гультяїсько, а має життєву мету, он уже на четвертому курсі інституту, можна сказати, за п’ять хвилин - лікар.
Відтоді Ніна щосуботи, коли їхала додому, брала з собою Колю. Його батьки живуть далеченько, а її на сотню кілометрів ближче. Приймали хлопця як рідного, бачили в ньому майбутнього зятя. До приїзду «моїх студентів» Валентина Іванівна завжди старалася приготувати щось добреньке та смачненьке. Звісна річ, та смакота з’являється на столі не з неба, їй з чоловіком для цього треба було добряче натужувати сили, пораючи городи, худобу, все те, що бігає та кудкудакає у дворі, врешті-решт і самій натанцюватися біля плити. Та батьки не рахувалися ні з чим. Чого для дітей не зробиш?..
Недільного пообіддя, споряджаючи їх з дому, мати пакувала кожному окремо сумку (Ніна і Коля мешкали в гуртожитках порізно і далекувато одне від одного в місті). Чого лишень туди не напихали! І м’ясо, і копченості, і квашенину, вузли з сиром, яйцями, слоїки зі сметаною, варене, печене... «Колю, синку, перед тим як йтимеш ранком на лекції, не забувай поснідати, а то, не дай Боже, виразку шлунку  наживеш», - наставляла по-материнськи Валентина Іванівна хлопця. Попервах, беручи з її рук ті сумки, Коля ніяковів, м’явся, переступаючи з ноги на ногу. Однак дуже скоро сором'язливість його зникла, він став приймати усе як належне.
Збігали дні, місяці... Ніна вже працювала агрономом у сусідньому селі. Романтичне гаряче кохання подарувало Ніні та Колі донечку. Чи став юнак добрим батьком для Полінки? Побавиться татусь з дитям, поносить на руках, на прогулянку виведе... Якось утрьох навіть сфотографувалися. Та світлина досі зберігається в сімейному альбомі. Нінині батьки спочатку натякали, а там і відверто заговорили, що пора молодим юридично оформити свої стосунки. Адже селом вже поповзли перешепти, що їхня донька «живе з хлопцем на віру». Це не відповідає кодексу народної ї християнської моралі. Микола не заперечував, але заміж дівчину чомусь не квапився кликати. Зволікав. То сесія в нього «на носі», то грошей на костюм ще не назбирав, то якісь інші перепони. Згодом Микола перестав часто навідуватися у село. А приїде - побуде годину-дві й збирається назад. Ніна ходила замислена, пригнічена, нишком втираючи сльози. Мати серцем відчувала недобре.
«Мамо, він... він мене зрадив! У нього є інша. Я жити не хочу!» - і заридала. «Стривай, доню, а може, то неправда, наговір, робота недоброзичливців?». «Які недоброзичливці, мамо? Я навіть бачила їх в обнімку. Та він і сам зізнався». Валентина Іванівна все зрозуміла: «Недарма, ой недарма Микола так зволікав із РАЦСом...»
З агрокабінету повідомили - Ніну знайшли в кабінеті неживою... Для батьків і маленької Полінки світ осиротів без доні, матері. То неправда, що час гоїть рани. Ні, він лише милосердно їх бинтує. З роками біль втрати не відступає. Але жити треба. Тепер ось для сиротинки-внучечки. Ростити її, виховувати, виводити в люди. Після смерті Ніни тато дитини зовсім слід загубив.
Баба Валя і дід Гнат давно на пенсійних хлібах. А вони, ті хліба, нині не солодкі. Пенсії - куціші від заячого хвоста. З їхніми гаманцями не розженешся. Купують найнеобхідніше, щонайперше - для внучечки.
Занедужала Полінка. Місцевий ескулап скерував юну пацієнтку на консультацію до обласних фахівців. Там лікар, розпитуючи про те, про се, поцікавився батьками. Тут баба Валя і розповіла свою сумну історію, назвала прізвище Полінкиного тата-втікача. «Микола? - здивувався лікар. - Та я його знаю. Нещодавно разом у столиці на курсах були. Він тут недалеко, у сусідньому містечку живе, керує відділенням
лікарні, має дружину, сина».
Довго радилися старенькі ,що робити - їхати до того негідника, здибатися з ним, випрошувати якусь дещицю для його ж рідної дитини, а чи не принижуватися? Дотепер і без нього якось давали внучці раду. Дід Гнат вирішив «сховати гонор до кишені» і таки їхати - усім трьом, разом з Полінкою.
«Микола Михайлович на виїзді. Якщо хочете - почекайте. Він скоро має бути. А ви звідки будете?», - почали розпитувати санітарки. Дебелий гладкий дядько в білому халаті, з круглим пивним животом з’явився в коридорі несподівано. В нього майже нічого не зосталося від сухенького Миколи. Але то був він. Хоч і минуло понад 11 років. Його очі, ніс, насуплені брови, вузька шпарина рота. «Тут до Вас люди», - доповіла санітарка. «Хто такі? Що їм треба?», - зиркнув на прибульців з-під лоба і не запитуючи, що їм треба, поніс своє обважніле тіло до кабінету. Трійця несміливо потупцювала за ним. «То що ви хочете?» - нарешті спитав, вмощуючись пихато у м’яке крісло. Не привітався, не запропонував старшим людям сісти.
«День добрий, Колю!» - промовив дід Гнат. «Ми що, знайомі? - окинув на старого колючі очі. - Знаєте, давайте без панібратства!». «Знайомі, Колю, ще й як знайомі! - дід Гнат, обурений поведінкою господаря кабінету, ледве стримувався, але мовив спокійно. - Я тато тієї Ніни, в якої ти зняв нектар першої любові, покинув з дитиною. Через тебе вона пішла з цього світу. А це, - він вказав рукою на дружину, - її мама. Може, пам'ятаєш? З нами твоя донька, Полінкою звати. Не забув? Подивись, яка гарна, мов квіточка». Микола навіть не глянув на дитину. Він почервонів, засмикався, схопився з крісла, закричав: «Це шантаж! Ніяких дочок у мене немає! Що, власне, вам від мене треба?» «Окрім допомоги на твою рідну дитину, абсолютно нічого. Вона, Колю, як не дивно, щодня їсти хоче. І одежини, і взуванки, і ще багато чого потребує». «Я - не служба милосердя! Хочете мене ославити? Нічого у вас не вийде! Ви для мене - ніхто. Я вас не знав і знати не хочу!». «Щось не збагну. Ти оце вар'ята розігруєш, чи в тебе, як кажуть медики, амнезія? То допоможу дещо згадати. Пам’ятаєш, голубе, як я виносив тобі до автотраси чумаки, аби ти, добираючись у своїх драних штанях, брезентових тапках приїздив до нас, а я тебе відправляв майже на своїй спині до автобуса, щоб ти ноги не намочив, це теж забув?». «А пам’ятаєш, Колю, як я, - втрутилась старенька, - кожне яєчко загортала в бумажечки, щоб не побив по дорозі. Ти ще з мене кепкував», - нагадала баба Валя. «А ця фотокартка тобі нічого не нагадує?», - дід Гнат вийняв з кишені і показав знайому світлину з сімейного альбому. «Геть звідси! - зашипів Микола, - я зараз міліцію викличу!». І силою виштовхав усіх трьох за двері.
Усілякого сподівалися старенькі, але таке і в страшному сні не могло наснитися! Принижені, ображені, вони вкотре переконалися, що марно стукати у двері, де нікого немає вдома.
Закон захистив права сиротини. Розглянувши цивільний позов, суд виніс постанову про стягнення з батька дитини аліментів.
А як же совість, сумління, усе те, що робить людину людиною? У Миколи, мабуть, душа наскрізь прогнила. То як може така людина ще і людей лікувати? До таких людей, як Микола, гріхи чіпляються, як реп'яхи. Навіть, щире каяття не допомагає. Але життя бумерангом все поверне кривднику. Як писала Ліна Костенко: «Зло завше повертається туди, звідки вирушає в дорогу»!

Іван ЛАВРЕНКО, смт Білокуракине

Розпочато черговий призов

На підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Указу Президента України №33/2018 від 15 лютого 2018 року «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2018 році» з 01 жовтня 2018 року розпочато призов на строкову військову службу восени 2018 року на території Білокуракинського району громадян 1998 року народження, яким у період призову виповниться 20 років, а також громадян 1991-1997 років народження, які втратили право на відстрочку від призову на СВС.
Згідно ст. 65 Конституції України, кожен громадянин України повинен захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України. Громадяни призиваються на строкову військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», але під час проведення призову виявляється, що велика кількість юнаків призовного віку не з'являються за повістками до військових комісаріатів, тим самим порушують вимоги чинного законодавства.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними Конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни. Стаття 15 даного Закону говорить: після набрання чинності Указом Президента щодо проведення чергового призову у разі, якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову.
Згідно ст. 68 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у Білокуракинсько-Троїцькому об’єднаному районному військовому комісаріаті проведена робота по виявленню юнаків, які неодноразово ухилялись від призову на строкову військову службу, на яких оформлені та направлені особові справи до відповідних правоохоронних органів для подальшого притягнення їх до відповідальності, або на них накладено адміністративні штрафи у розмірі 119 гривень.
Звертаємо увагу: у військкоматі іде підготовча робота до утворення єдиного реєстру досудового розслідування (ЄРДР) громадян, які ухиляються від призову на строкову військову службу. Громадяни, які включені до ЄРДР, не зможуть покидати територію України, скористатися послугами соціальних служб, будуть перевірятися щодо включення до ЄРДР при прийомі на роботу.
Громадяни України, які будуть призиватися на строкову військову службу восени 2018 року, до виконання бойових завдань у зоні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях залучатись не будуть. Документально це визначено в рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», уведеного в дію Указом Президента України від 24 вересня 2014 року №744.

О.Юхнов, т.в.о. начальника відділення комплектування Білокуракинсько-Троїцького ОРВК, старший лейтенант

Оголошення про збір пропозицій для придбання житла для дітей-сиріт та осіб з їх числа

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №677 затверджено Порядок та умови надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, та забезпечення житлом дітей-сиріт, осіб з їх числа. Відповідно до цього Порядку Сєвєродонецька міська рада має можливість вирішити питання придбання житла для дітей-сиріт, осіб з їх числа, що перебувають в міській раді на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Враховуючи вищезазначене, конкурсною комісією із закупівлі житла для дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа щодо житлових приміщень, які будуть придбані у 2018 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання житла для дітей-сиріт, осіб з їх числа та житлових приміщень, які будуть придбані у 2018 році за рахунок бюджету Білокуракинської ОТГ приймаються пропозиції від власників нерухомого майна для придбання житла для дитини-сироти. Житло повинне бути благоустроєним та відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам і бути придатними для проживання.
Для розгляду на Комісії пропозицій подаються: заява-пропозиція із зазначенням прізвища та ім’я по батькові фізичної особи, її місця проживання та місця реєстрації проживання, номера телефону (за встановленою формою); згода на обробку персональних даних (за встановленою формою); копії паспорта фізичної особи та реєстраційного номера облікової картки платника податків; інформація про технічний стан, наявність комунікацій, вартість об'єкта, придатність для проживання у ньому дитини-сироти; фотографії житлового об’єкта; засвідченні копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно або інших правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно та засвідченні копії витягу про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно або витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; засвідченні копії технічної документації на житловий об'єкт, введений в експлуатацію в установленому законодавством порядку; документи, які підтверджують відсутність заборон, арештів, іпотек, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; довідку з місця проживання щодо осіб, зареєстрованих у житловому об'єкті, який продається; документ, що підтверджує повноваження представника особи щодо підпису документів наданої пропозиції, повноваження від власника на відчуження майна від його імені; довідка про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Гранична вартість придбання житла для дітей-сиріт, осіб з їх числа визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №877 (зі змінами).
Особи, які бажають запропонувати житло для продажу, повинні надати в термін до 15 жовтня 2018 року (включно) заяви-пропозиції з комплектом документів до Білокуракинської селищної ради за адресою: смт Білокуракине, пл. Шевченка, каб. 4. Контактний телефон для довідок: 066-935-17-35.

Білокуракинська селищна рада

Неправдиве повідомлення про замінування в Білокуракине

Напередодні святкування для селища Білокуракине ввечері 21 вересня 2018 року до чергової частини Білокуракинського відділу поліції надійшло анонімне повідомлення про можливе замінування одразу декількох адміністративних будівель в селищі Білокуракине. Одразу після повідомлення силами відділу поліції та ДСНС було обмежено доступ до даних об'єктів. Для перевірки даної інформації на місця ймовірного замінування негайно виїхали фахівці вибухотехнічної служби та кінологи ГУНП в Луганській області, які обстежили приміщення вказаних установ, встановили відсутність вибухонебезпечних предметів. Після чого всі приміщення було прийнято лід охорону співробітниками Білокуракинського відділу поліції та забезпечено їх безпеку до завершення масових заходів, присвячених святкуванню Дня селища Білокуракине.
Інформація за даним фактом внесена до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 259 КК України «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності». Вживаються заходи щодо встановлення особистості лжемінувальника.

О.КРИВЕНКО, начальник Білокуракинського відділу поліції, підполковник поліції

Нелегальна зайнятість та її наслідки для роботодавців

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року №649-р з 5 жовтня 2018 року Державна служба з питань праці, Державна фіскальна служба, Пенсійний фонд України, Національна поліція та інші центральні органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування посилюють свою діяльність щодо проведення комплексних заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці. Тож просимо вас звернути увагу на приведені нижче штрафи.
Трудові відносини роботодавця із працівником розпочинаються із укладання трудового договору, який оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника ЄСВ до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
За порушення трудового законодавства юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність у таких розмірах:
- 30 мінімальних зарплат за кожного працівника, це 111690 грн. (якщо мінімальна зарплата 3723 грн.) за наступні порушення: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору; оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час; виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску.
- 10 мінімальних зарплат за кожного працівника, це 37230 грн. (якщо мінімальна зарплата 3723 грн.) за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці (наприклад, за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу та інші питання оплати праці);
- 3 мінімальні зарплати, це 11169 грн. (якщо мінімальна зарплата 3723 грн.) за такі види порушень: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць; виплата їх не в повному обсязі;
- 10 мінімальних зарплат за ножного працівника, це 37230 грн. (якщо мінімальна зарплата 3723 грн.) за недотримання встановлених Законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу». «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- 1 мінімальна зарплата (3723 грн.) за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених вище.
Підприємству треба приділити дуже велику увагу щодо правильного оформлення наказів про прийняття працівників на роботу, оскільки за можливе визнання недійсного наказу підприємству загрожує штраф у розмірі 111690 грн. Якщо наказ оформлений правильно, але підприємство несвоєчасно повідомило фіскальну службу про прийняття працівника на роботу, то таке порушення коштуватиме підприємству 3723 грн.
Крім того, статтею 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність на керівника підприємства від 8500 грн. до 17000 грн. за фактичний доступ працівника без трудового договору. Отже, фактичний допуск одного працівника до роботи без трудового договору (без наказу) може досягти 128690 грн. (111690 грн. + 17000 грн.) + виплата такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді.
Не направлення повідомлення до фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (або несвоєчасне направлення) коштує 3723 грн. фінансового штрафу і до 1700 грн. адміністративного штрафу.

Д.МАЛИК, головний спеціаліст фінансово-економічного відділу Білокуракинського об’єднаного управління ГІФУ

Наша сила – в єдності! В Білокуракине відзначили День селища!


Нещодавно на території Білокуракинщини відбулась знакова подія. Масштабно і урочисто, різнопланово і цікаво, гучно і весело відзначили День селища Білокуракине та 3-ю річницю утворення Білокуракинської ОТГ.
На центральній площі ім. Т. Шевченка відбулися святкові заходи, присвячені цим подіям. Кожне місто, селище чи село - це як маленька держава зі своєю історією та традиціями. Білокуракинщина гарна у будь-яку пору року: і коли квітує весняний розмай, і коли землю золотом вкриває чаклунка-осінь. Саме такої романтичної осінньої пори на свято зібралися як жителі Білокуракинської ОТГ, так і всього району й інших районів області, а також запрошені гості.
Справжнім скарбом нашої землі є люди - скромні і працьовиті, щедрі на хліб і пісню. Багато осіб вписали свої імена в біографію селища Білокуракине, вони принесли своїй малій Батьківщині шану й повагу. Ми повинні пишатися історичним минулим нашого рідного краю, адже це наш отчий дім. І, щоб не трапилося, куди нас не занесла б доля, у нашому серці воно залишиться назавжди. Тож, хоч і роботи в осінню пору вистачає, люди залишили домашні клопоти і пішли до осередку культури, аби поспілкуватися з односельцями, дізнатися про успіхи та добрі справи на території громади, побачити виступи артистів і, зрештою, відпочити душею від повсякденних турбот.
На урочистому відкритті свята були присутні наступні представники місцевої влади та гості заходу: голова Білокуракинської об’єднаної територіальної громади Сергій Сірик, заступник голови райдержадміністрації Наталя Вервейко, заступник голови районної ради Наталя Літвінова, народний депутат Верховної Ради України 4-го скликання, почесний громадянин Білокуракинщини Микола Галочка, директор Асоціації органів місцевого самоврядування в Луганській області Сергій Тихановський, консультант центру сприяння розвитку місцевого самоврядування Луганської області Дмитро Дрожин, член правління Агенції економічного розвитку Слобожанщини Федор Левчук, представник Луганського регіонального відділення Асоціації міст України Вікторія Ярова, помічник-консультант народного депутата України В.С.Курила Валерій Чайка, директор Білокуракинського елеватора Микола Віхров та настоятель Свято-Тихонівського храму, благочинний Білокуракинського церковного округу Сєвєродонецької єпархії, архімандрит Володимир (Могильний). Вони щиро побажали присутнім здоров’я, радості, відмінного настрою і Божої благодаті, миру, злагоди, успіху у всіх справах кожній родині, а рідному селищу - процвітання. Відзначили, що історія селища Білокуракине овіяна прекрасними легендами, адже це надзвичайно мальовничий куточок Луганщини з багатим і цікавим літописом, у якому чимало героїчних сторінок. Також подякували мешканцям громади за їх невтомну працю на благо малої Батьківщини.
Хвилююче та урочисто залунав голос ведучої Ніни Ланіної, яка оголосила захід відкритим. З нагоди святкування Дня селища Білокуракине та третьої річниці утворення Білокуракинської об’єднаної територіальної громади за активну життєву позицію грамотами-подяками та подарунками було нагороджено такі колективи: ПрАТ «Агротон», Свято-Тихонівський храм, храм Святих Царствених Страстотерпців, Центральну районну лікарню, Білокуракинський районний Будинок культури ім. Т. Шевченка, відділ освіти Білокуракинської селищної ради, ДНЗ «Сонечко», ДНЗ «Берізка», Білокуракинські ЗОШ №1 та ЗОШ №2, Білокуракинський Центр зайнятості населення, Пенсійний фонд, ФОП «Гойдіни», обласний Будинок-інтернат для людей похилого віку та інвалідів, а також Олександра Ставицького, Василя Мітіна, Олексія Баранова та Олександра Свинаренка. Почесною грамотою Луганської облдержадміністрації за активну громадську позицію, багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток журналістики Білокуракинського району та з нагоди 85-річчя від дня заснування газети нагородили заслуженого журналіста України, головного редактора районної газети «Життя Білокуракинщини» 1985 – 2015 років Миколу Коваля. Подякою голови райдержадміністрації, голови районної ради та голови Білокуракинської ОТГ за об’єктивне висвітлення діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування району, сумлінну працю, активну громадську позицію нагородили головного редактора приватного підприємства редакція газети «Життя Білокуракинщини» Альону Чорнуху, а також подякою Білокуракинського селищного голови за плідну співпрацю, особистий внесок у розвиток та процвітання селища Білокуракине, високий професіоналізм, активну життєву позицію та з нагоди 85-річниці утворення газети «Життя Білокуракинщини» був нагороджений колектив приватного підприємства редакція газети «Життя Білокуракинщини». 

За зразкове утримання торгівельних точок та прилеглої території цінними подарунками нагородили фізичних осіб-підприємців: Сергія Ківшаря та В’ячеслава Чумаченка. За активну життєву позицію, значну допомогу в проведенні робіт з благоустрою та озеленення територіальної громади цінними подарунками були нагороджені: Валерій Марківський, Олександр Дьяченко, Владислав Іванюченко, Олексій Шандра, Федір Нагорянський. За значну допомогу в проведенні робіт з благоустрою та озеленення Білокуракинської ОТГ цінні подарунки вручили робітникам з благоустрою: Любов Варченко, Сергію Терещенку, Анатолію Скороход, Валерію Бондаренку, Віктору Акімову, Людмилі Двохіменній, Галині Огурцовій, Тетяні Пікузі, Галині Майстренко, Надії Гороховацькій, Ользі Тимофєєвій, Ользі Вергуленко, Андрію Божко, Михайлу Фоменку, Сергію Терещенко та Олександру Хрипуну; косарям: Валерію Стасюку, Миколі Двохіменному, Миколі Верецуну, Сергію Ведмеденку, Максиму Зінченку, Сергоію Гороховацькому, Михайлу Міщенку, Віталію Коробкову та Руслану Скорікову; водіям громади: Юрію Атаманському, Олександру Дубровіну, Олександру Міляєву, Анатолію Кононенку, Олександру Корнієнку, Володимиру Оселедьку; електрикам: Юрію Міляєву, Ярославу Фоменку, а також інженеру КП «Білокуракине-комунсервіс» Миколі Нехаєнку та спеціалісту з благоустрою та екології Білокуракинської селищної ради Сергію Рожку. За значну допомогу в проведенні робіт з благоустрою дитячих майданчиків було нагороджено: кв. Миру - Андрія Рогозяна, Сергія Базюка, Віктора Бармета, Анатолія Огієвича; вул. Підгірна - Володимира Вервейка, Олександра Ворочка; по вул. Тимірязєва - Євгена Григоренка та Ірину Кійко. Грамотами за надання допомоги та вагомий внесок у розвиток громади нагородили: директора Цілуйківського СБК Валентину Дьяченко, Віктора Бондаренка, Сергія Васильченка, Володимира Гребенюка та Андрія Крючкова. А також нагородили цінними подарунками туристичний велоклуб «Караван» під керівництвом Олександра Болкуна та Альони Запари і ЖФК «Кобра» під керівництвом Анатолія Кривулі.
Маленькі іменинники теж не залишилися без уваги, тож іграшки отримали: Михайло Письменний, Максим Бондаренко, Єлизавета Токаренко, Єлизавета Чорнуха та Дмитро Ткаченко. За зразкове утримання присадибних ділянок та прилеглої території цінними подарунками нагородили: Тетяну Теряєву, Надію Івахненко, Людмилу Малюк, Ольгу Дудек, Лідію Писаренко, Людмилу Котишевську, Олену Хачатурову, Анатолія Васильченка, Світлану Васильченко, Поліну Курочку, Валентину Зеленську, Людмилу Коряк, Людмилу Головко, Людмилу Шуть, Світлану Лемешко, Наталію Подолюх, Віру Бикову, Ольгу Марченко, Надію Ковтун, Наталію Сікарєву та Лідію Борисову.
По завершенню урочистого відкриття свята місцеві мешканці та гості селища мали змогу серед різноманіття цікавих, захоплюючих та різнопланових програм обрати собі за смаком. Містечко майстрів люб’язно відкрило свої двері для всіх. Кожен бажаючий міг відвідати виставку-ярмарку народно-прикладного мистецтва та виставку народних страв, яку представляли: Білокуракинська ОТГ, Білокуракинська РДА, АТ «Ощадбанк», відділ освіти райдержадміністрації, відділ освіти Білокуракинської селищної ради, школи громади, дошкільні навчальні заклади, Білокуракинська ЦРЛ, КНП «Білокуракинський РЦ ПМСД», Білокуракинська дільниця «Новопсковміжрайгаз», районний центр зайнятості населення, КУ «Центр надання соціальних послуг» Білокуракинської ОТГ, місцеві талановиті особистості, а також села, що входять в громаду та населені пункти району. Свої смаколики та сувенірну продукцію презентував і колектив приватного підприємства редакція газети «Життя Білокуракинщини». З нагоди святкування свого 85-річчя тут можна було отримати цукерку з передбаченням, смачний пряник, сувенірну продукцію та багато цікавого. Учасники ярмарки заповнювали свої столи дивовижним різноманіттям цікавих кулінарних шедеврів, віртуозно виконаними виробами ручної роботи, навіть пісні лунали з метою найкращої презентації. Також можна було відвідати виставку-продаж продуктів бджільництва «Білокуракинщина медова»: бджолиний пилок, прополіс, бджолиний мед, сотовий мед. Свої вироби презентували Андрій Колєснік (с. Курячівка), Ігор Підкуйко (с. Луб’янка), Владислав Кравцов (с. Нещеретове), Леонід Широкий (с. Коноплянівка) та Олег Забайрачний (с. Бунчуківка).
Для дітлахів цього дня працювали дитячі майданчики, батути, дитяче караоке, майстер-класи, солодка вата, попкорн та фото-зона. Всі охочі мали змогу поласувати безкоштовними польовою кашею, яку готували Любов Варченко, Тетяна Пікуза, Людмила Двохіменна, Михайло Міщенко та ухою, приготуванням якої займалися Надія Гороховацька, Ольга Тимофєєва, Інна Лавренко та Валерій Стасюк.
Головне дійство – святковий концерт з нагоди Дня селища та третьої річниці утворення громади традиційно зібрав чимало глядачів. Концертну програму прикрасили милозвучними українськими піснями народний ансамбль народної пісні «Золота осінь. Всім присутнім подарували гарний настрій та свої вітання творчі колективи: народний фольклорний ансамбль «Берегиня», народний ансамбль «Заїчанка», вокальний ансамбль «Гармонія», вокальний ансамбль «Відрада», народний вокальний ансамбль «Вербиченька», вокальні ансамблі «Чарівниці», «Гарний настрій» та «Слов'яни». Оплесками супроводжували глядачі танцювальні номери старшої групи «Смайлики» ДНЗ «Сонечко», танцювального колективу «Конфеті-денс», танцювального колективу «Дем’яночка». Пісенні композиції презентували Неля Грекова, Володимир Хоружий, Ольга Лисиця, Євгенія Білоус та Галина Пєкалєва.
Справжні, міцні, наче скеля, могутні, наче багатовікові дуби та незламні, наче сталеві прути, чоловіки не перевелись на Білокуракинщині і всі в цьому мали змогу переконатися під час змагань «Богатирські ігри». Присутні на площі з захопленням вболівали та підтримували учасників. За підсумками перше місце здобула команда освітян, а саме Дмитро Іванов та Олексій Гринько, а друге місце посіла команда військкомату, до складу якої увійшли Артем Береза та Валерій Піддубний.
Відбулося нагородження переможців конкурсу вишиванки під назвою «Чарівна краса вишиванки». Тож, за підсумками конкурсної комісії, було визначено переможців у номінаціях: краща жіноча вишиванка - Ольга Сорочинська, краща чоловіча вишиванка — Віталій Малик, краща дитяча вишиванка - Соломія Іщенко, краща сімейна вишиванка - сім’я Королькових та сім'я Вервейко: донька Анна та мама Ніна.
Ввечері на всіх чекала запальна дискотека від діджеїв з м.Харків - Dj Denison & McTache. Тим часом святкування підійшло до кінця та гарним фіналом вечора став феєрверк, який яскравими спалахами освічував повну площу людей і був придбаний завдяки почесному громадянину Білокуракинщини Олександру Михайлику. День селища та річниця утворення Білокуракинської ОТГ порадували білокуракинців та гостей своєю різноманітною культурно-спортивно-розважальною програмою.
Білокуракинщина - особливий край, який славиться своїми трудовими і культурними традиціями, край, в якому живуть сиві і талановиті люди. Саме їх працьовитими руками створюється економічна міць краю, а щирими серцями і світлим розумом примножуються духовні і культурні цінності. Це люди, які закохані у свою землю. Вони вражають щирим почуттям гордості за свою маленьку Батьківщину і докладають чимало зусиль, щоб зробити її ще прекраснішою.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Моя газета (вірш)

Сріблястим дзвоником поштарка
Приносить радість у наш двір,
«Життя Білокуракинщини» ясне,
Це вісник всіх наших подій.
Скоріш спішу узяти в руки,
Відчути шурхіт сторінок,
Із задоволенням читати
Все до останніх всіх звісток.
Чого нового є в районі,
А може і в моїм селі,
Що вирішили депутати
На сесії у будні дні.
Де відбулися славні свята,
Що трапилось не вихідних.
Потім об'яви почитаю,
Які цікаві для нас всіх.
Ще із дитинства пам'ятаю
Газету рідну на столі,
Яку бабуся в окулярах
Читає всій нашій сім'ї.
З тих пір «районку» я шаную
І все життя з нею дружу
Для мене ти газета - супер,
Я кожен тиждень тебе жду.
Я творчість читачів вивчаю
І гордість в мене за нас всіх,
Газеті рідній процвітання,
Бажаю я не один рік.
А колективу побажання:
Плідної праці для нас всіх,
Щастя, здоров'я та натхнення,
І многих, многих, многих літ!

Алла Зіброва
, с. Гладкове

Моє рідне село

Я вдячна своїм батькам і своїй долі, що я народилася і виросла в великій, дружній, прекрасній родині в маленькій хатині біля річки Білої, мальовничому, чудовому селі Шапарівка з чуйними, доброзичливими, трудолюбивими односельцями.
Доля змусила мене поїхати з села за чоловіком. І ось прийшло мені запрошення до школи на ювілей - 50 років. А нашому класу, який мріяв, спостерігав за будівництвом нової школи, довелося лише один рік навчатися в ній. 8-й клас ми закінчували в новій, світлій, великій школі. Коли я одержала запрошення на свято, сказала дітям: «Це якась помилка, невже так багато пройшло років?» І ось я заходжу до школи, гостинно, з посмішкою, зустрічали всіх гостей вчителі, діти. Сльози самі бігли з очей, я не змогла відповісти, якого року я випускниця. Подарували мені дзвіночок «Випуск 1968 року», я буду його зберігати з великою повагою, вдячністю, на згадку про шкільні роки. Проходила по школі: класи світлі, чисті, багато кімнатних квітів, є комп'ютерний клас, велика їдальня. В фойє школи виставка на різні теми дитячих малюнків. Розмовляла з дітьми, які мене охоче водили з класу в клас, відповідали на всі мої запитання, з повагою говорили про директора школи Наталію Анатоліївну, вчителів. А коли зайшла до святкової зали, вона була переповнена. Огорнуло тепле відчуття до своїх земляків, промайнуло в голові дитинство. Зустрілася зі своїми однокласниками теплим привітанням, обіймами. На жаль, були не всі, багатьох вже немає в живих, але це життя...
Пригадали свою першу вчительку, таку рідну, близьку, яка нас навчила читати, писати, малювати - Комісаренко Дору Трохимівну, Поліну Федорівну, Марію Степанівну, це вчителі молодших класів, яких вже немає, свого класного керівника Клавдію Іванівну, яка тільки починала свій педагогічний шлях, навчала мас німецької мови, часто з нами вела розмову про життя, наші мрії, відповідала на наші запитання. Лідію Михайлівну, яка викладала геометрію, фізику, алгебру, дуже старанна, з великим умінням передавала знання дітям. На жаль, з ними нам не довелося зустрітися.
На святі особливу увагу приділили нашому класу, тому що ми перші ластівки школи. Надали нам слово. Я прочитала вірш «Мамина хустка», подарувала на згадку картину, а щоб в школі всього було вдосталь - скатертину. Свято пройшло весело, в дружній атмосфері. Діти співали, танцювали, ставили невеличкі пригоди-сценки за участю вчителів. Малеча розповідала чудові вірші.
Від усієї душі і від своїх однокласників ми вдячні всьому педагогічному колективу і всім працівникам школи, учням за запрошення, за тепле, гостинне привітання, за чудове свято. Низький уклін всім вчителям всієї планети за недоспані ночі, за те, що ви не шкодуєте свого здоров’я, вкладаєте душу, тепло і передаєте свої знання підростаючому поколінню. Дітям бажаю наснаги, жаги до знань, миру всім нам.

Віра АКИМЕНКО-КРИЗЬКА, м.Старобільськ

День ветерана

1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні і День ветерана. Цей день - на лише можливість нагадати всім про людський обов'язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства, це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
У районі проживає 10632 пенсіонерів та громадян похилого віку. Усі зазначені категорії населення відповідно до чинного законодавства отримують різні види пільг та компенсацій, а саме: на оплату житлово-комунальних послуг, на санаторно-курортне оздоровлення, на пільговий проїзд залізничним транспортом.
У цьому році управлінням соціального захисту населення перераховано підприємствам-надавачам житлово-комунальних послуг кошти в сумі 32272 тис. грн., за пільговий проїзд залізничним транспортом перераховано кошти в сумі 12,6 тис. грн., оздоровлено в санаторно-курортних закладах 11 ветеранів війни, видано 71 направлення для забезпечення осіб з інвалідністю протезно-ортопедичними виробами, видано 52 одиниці засобів реабілітації, 5 осіб з інвалідністю отримали компенсацію на санаторно-курортне оздоровлення в сумі 2,2 тис. грн.
Кожен рік до 5 травня проводяться заходи зі вшанування ветеранів війни, виплачується одноразова грошова допомога. У 2018 році 822 ветерана війни отримали грошову допомогу на суму 1007,4 тис. грн.
На території району діє Білокуракинський обласний будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, який задовольняє потреби у стаціонарному влаштуванні мешканців області. Цього року сім осіб похилого віку влаштовано до будинку-інтернату на постійне місце проживання.
Рішенням сесії районної ради затверджена «Комплексна районна програма соціального захисту ветеранів війни, праці, військової служби, пенсіонерів та громадян похилого віку». Метою Програми є зменшення соціальної напруги та поліпшення умов життя ветеранів усіх категорій, шляхом захисту їх у правовій, соціальній і культурній сферах.
Бажаємо всім ветеранам та громадянам похилого віку міцного здоров'я, довголіття, миру та злагоди у ваших родинах.

Н.ЛЯШЕНКО, начальник відділу УСЗН